Відповідно до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» висвітлення діяльності судів загальної юрисдикції України та Конституційного Суду України здійснюється аудіовізуальними засобами масової інформації на засадах укладених між ними угод та з урахуванням специфіки роботи цих судів.[1]
Так, Закон України «Про судоустрій України» розкриває принцип гласності судового процесу:
Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи.
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом.
Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.[2]
Подібні принципи закріплює і Цивільного процесуальний кодекс України: «розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.
Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал».[3]
Закон України «Про судоустрій України» встановив, що державна судова адміністрація оприлюднює інформацію щодо ініціювання питання про обрання суддів безстроково.[4]
Вітчизняне законодавство нещодавно поповнилось Законом України «Про доступ до судових рішень» (набрав чинності з 1 червня 2006 року), який з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства визначає порядок доступу до судових рішень.
Якщо раніше законодавство гарантувало доступ до судових рішень лише особам, які брали участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, то Закон України «Про доступ до судових рішень» гарантує кожному право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому Законом.
Крім того, судові рішення можуть опубліковуватися в друкованих виданнях, поширюватися в електронній формі з дотриманням вимог названого Закону. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом. Особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов’язків, у порядку, передбаченому зазначеним Законом.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі — Реєстр) — автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції.[5]
Порядок ведення Реєстру затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 № 740 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень».
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Будь-які обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України не допускаються, крім випадків, визначених зазначеним Законом.[6]
У текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями. До таких відомостей належать:
1) імена (ім’я, по батькові, прізвище) фізичних осіб;
2) адреси місця проживання або перебування фізичних осіб, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, ідентифікаційні номери (коди);
3) реєстраційні номери транспортних засобів;
4) інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу.
До відомостей, які не вважаються такими, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу, віднесено:
1) прізвища та ініціали суддів, які ухвалили судове рішення;
2) імена посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки).
У текстах судових рішень, відкритих для загального доступу відповідно до зазначеного Закону, не можуть бути розголошені відомості, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні.[7]
Судові рішення, внесені до Реєстру, можуть офіційно опубліковуватися у друкованих виданнях. Судові рішення вважаються офіційно опублікованими за умови посвідчення органом, який забезпечує ведення Реєстру, відповідності судових рішень оригіналам або електронним копіям судових рішень, внесених до Реєстру.
Кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень. Будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно спотворювати його зміст.[8]
Закон України «Про доступ до судових рішень» передбачає право доступу до судових рішень заінтересованих осіб. Зокрема, особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про:
1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням;
2) надання можливості виготовити в приміщенні суду копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів;
3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду.
У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків. Заява розглядається відповідальною службовою особою апарату суду невідкладно, а якщо вона потребує додаткового вивчення, — протягом трьох робочих днів. Про результати розгляду заяви службова особа апарату суду вносить запис до відповідного журналу із зазначенням відомостей про особу, яка звернулася з цією заявою. Копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною службовою особою апарату суду та печаткою суду із зазначенням дати. Копія судового рішення видається за плату.
У наданні доступу до судового рішення належить відмовити, якщо:
1) до суду звернулася особа, яка не має процесуальної дієздатності, або особа від імені заінтересованої особи за відсутності відповідних повноважень;
2) матеріали справи передані до іншого суду чи на зберігання до державної архівної установи;
3) судове рішення безпосередньо не стосується прав, свобод, інтересів чи обов’язків цієї особи.[9]
Право на загальний доступ до судових рішень має кожна фізична або юридична особа без обмежень. Літерне або цифрове позначення відомостей, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, здійснюється окремо щодо кожної з таких відомостей із застосуванням кодифікатора, затвердженого Державною судовою адміністрацією. Літерне або цифрове позначення повинне відповідати літерному або цифровому позначенню певної відомості в усіх частинах судового рішення.
Користувачам Реєстру надається можливість для пошуку, перегляду, роздрукування, отримання електронних копій судових рішень шляхом копіювання текстів в цілому або їх частин відповідно до режиму доступу до судових рішень.
Пошук інформації у Реєстрі здійснюється за такими реквізитами:
¾ найменування суду, що ухвалив (постановив) судове рішення;
¾ код суду згідно з Довідником статистичних кодів;
¾ прізвище та ініціали судді (суддів), який ухвалив (постановив) судове рішення;
¾ дата ухвалення (постановлення) судового рішення;
¾ форма судочинства;
¾ форма судового рішення;
¾ номер справи, у якій прийнято рішення, та дата її надходження до суду;
¾ найменування сторін судового процесу (з урахуванням режиму доступу до судових рішень);
¾ державний орган, державне підприємство, установа, організація;
¾ пошук за ключовими словами.[10]
Слід зазначити, що описані позитивні зміни у напрямку відкритості і доступності інформації про діяльність судової гілки влади в Україні не є остаточними. Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 затверджено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. У Концепції визначені окремі негативні чинники, що негативно впливають на реалізацію права доступу до інформації. Так, зазначається, що інформація про порядок звернення особи до суду є недостатньо відкритою, часом незрозумілою. Тексти судових рішень переважно є недоступними для осіб, які не були залучені до справи, але інтересів яких рішення безпосередньо стосуються. Рішення судів нижчого рівня практично не публікуються. Через брак приміщень для проведення судових засідань судді часто розглядають справи в робочих кабінетах, має місце практика здійснення судочинства з порушенням принципів відкритості (публічності) судового процесу, не забезпечено повсюдно повної фіксації судового процесу технічними засобами.
Концепцією зазначається, що прозорість судової влади потребує забезпечення доступності судових рішень для всіх заінтересованих осіб. Крім регулярного видання збірників судової практики, на виконання вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» має бути створено Єдиний державний реєстр судових рішень з відкритим доступом до нього через Інтернет, що сприятиме однаковому застосуванню права суддями, підвищенню прогнозованості результатів вирішення справ, забезпеченню контролю громадськості за діяльністю судів.
Згодом у судах мають бути створені електронні архіви судових справ, де зберігатиметься документація у справі, результати фіксації судового процесу з наступним об’єднанням їх в єдину мережу з наданням доступу учасникам процесу до матеріалів їхніх справ через Інтернет.
Державна судова адміністрація спільно з органами місцевого самоврядування повинна організувати інформаційні центри для безоплатного (або за помірну плату) доступу членів відповідних територіальних громад до правових баз даних, надання консультацій з питань судового процесу, стандартизованих бланків заяв, скарг, клопотань до суду, допомоги в їх заповненні, іншої інформації, необхідної для звернення до суду.[11]
